Кіберконфлікти: війна не лише кодів, а й довіри та свідомості

Кіберконфлікт більше не обмежується класичними хакерськими методами, такими як атаки-здирництва чи витоки даних. Супротивники все частіше використовують кібертехнології для впливу на поведінку людей, формування громадської думки та дестабілізації суспільств. Дезінформаційні кампанії, технології дипфейків та пропаганда на основі штучного інтелекту стали потужними інструментами сучасної кібервійни.

Гібридний вплив у кіберпросторі: від виборів до соціальних мереж

Наприклад, втручання Росії у вибори в США 2016 року продемонструвало, що кібероперації можуть маніпулювати демократичними процесами навіть без зламу критичної інфраструктури. Аналогічно, китайські операції кібервпливу демонструють зростаючу роль цифрових платформ для поширення державної пропаганди та придушення інакодумства.

Український контекст: кібератаки та інформаційні операції

Російська війна проти України супроводжується масштабними кібератаками та інформаційними кампаніями. Деякі ключові приклади:

• Атака на “Київенерго” та “Укрзалізницю” (2017): Хакери використали вірус-здирник NotPetya, паралізувавши роботу державних і приватних структур. Це спричинило не лише фінансові збитки, а й загальну дестабілізацію.
• Злам “ПриватБанку” (2022): Російські хакери атакували українську банківську систему, намагаючись підірвати довіру до фінансових установ, що могло б викликати паніку серед населення та дестабілізувати економіку.
• Кампанії з дискредитації українських військових: Ворог активно використовує Telegram-канали та соцмережі для поширення фейкових новин з метою деморалізації українців. Наприклад, регулярні вкиди про “величезні втрати” в ЗСУ або “зради” серед командування.

Технологічні методи позбавлення контролю

Сучасні кібератаки спрямовані на те, щоб позбавити противника контролю над його військами або інфраструктурою. Серед найрезонансніших випадків:

• Атака на супутниковий зв’язок: Напередодні повномасштабного вторгнення Росія атакувала KA-SAT, порушивши роботу інтернет-зв’язку українських сил.
• Кіберборотьба з дронами: Росія застосовує системи радіоелектронної боротьби для глушіння українських дронів, змушуючи Україну розробляти автономні алгоритми керування.
• Кібератаки на енергетичну інфраструктуру: Взимку 2022–2023 років російські хакери атакували енергосистему України одночасно з ракетними ударами, намагаючись занурити країну в темряву та холод. Це класичний приклад тактики “unmanning” у кіберконфліктах.

Чому ігнорування психологічного аспекту кіберконфліктів небезпечне

Недооцінка психологічного виміру кібервійни робить держави вразливими до:

• Підриву суспільної довіри: Дезінформація та кібератаки підривають довіру до урядів, виборчих процесів і ЗМІ. В Україні це проявляється у намаганнях Росії підірвати віру громадян у владу та обороноздатність.
• Слабкого захисту від соціальної інженерії: Традиційні підходи до кібербезпеки часто ігнорують людський фактор, тоді як атаки через соціальну інженерію залишаються одними з найефективніших методів злому.
• Цифрової маніпуляції суспільною думкою: Використання ШІ, дипфейків і алгоритмічних маніпуляцій для посилення розколів у суспільстві стає дедалі поширенішим.

Як протидіяти: комплексний підхід до кібербезпеки

Для ефективного захисту від сучасних загроз держави, бізнес та громадянське суспільство повинні впроваджувати комплексні рішення:

• Підвищення цифрової грамотності: Українські ініціативи, такі як Cyber Gate та Дія.Освіта, можуть слугувати моделлю для навчання громадян.
• Посилення державно-приватного партнерства: Програми ЄС, як-от EUvsDisinfo, допомагають виявляти та нейтралізовувати загрози дезінформації.
• Адаптивна кіберполітика: Включення психологічних маніпуляцій до правових визначень кібервійни є критично важливим. Tallinn Manualзакладає основу для правових рамок, але необхідно розширювати політики з урахуванням людського фактора.

Кіберконфлікт — це вже не просто війна кодів і брандмауерів. Це битва за сприйняття, довіру та стійкість суспільства. Усвідомлення психологічного аспекту кібервійни дозволить нам розробити ефективніші стратегії захисту демократії, критичної інфраструктури та глобального інформаційного простору. Ігнорувати цю загрозу більше не можна, адже сьогодні кібероперації не лише руйнують системи, а й змінюють саму реальність.

Анастасія Апетик

СEO Apetyk consulting

[email protected]